Прибуття делегації Держдуми Росії до Сімферополя – наявна демонстрація зон проваленої легітимності, з якими зіштовхнулася Україна після падіння режиму Януковича. Латання пробоїн в структурі такої легітимності вже не допоможе ні зберегти домінуючі практики політичного панування, ні відтворити звичні для еліти методи зовнішнього позиціонування.
Хоча б тому, що епоха старих еліт, з їх пострадянськими традиціями налагоджування тіньових відносин з так званими «стратегічними партнерами, скінчилася. Розпочався час «реальної політики», де дипломатичний хист та вміння балансувати на межі між захистом національних інтересів і врахуванням корпоративних чинників виявляються більш значними факторами, ніж просте врегулювання конфліктних ситуацій, що виникають внаслідок відсутності стратегічного плану розвитку Української держави.
Провалена легітимність не виникла на пустому місці. Крім тіньової дипломатії, можна пригадати й недолугу вибіркову політику «донецьких» в останні чотири роки, коли в Криму напівміри з напівзачистки російських сепаратистів фактично супроводжувалися витісненням татар з політичного, економічного та й культурного життя псевдо автономії. Так, замість того, щоб раз і назавжди заборонити діяльність так званого «Русского блока» й схожих організацій, відбувалася кадрова «зачистка» за звичайною для партії регіонів логікою приватної відданості. В результаті «перетруска» кадрів на предмет лояльності до Києва (а в Криму це один із базових критеріїв) так і залишалася метою. Більше того, кадри приїжджали ззовні, переважно з Макіївки, що непрямим чином тільки посилювало сепаратистські настрої навіть в ліберальному середовищі півострова.
Разом із тим ті, хто мав стати базисом пропонованої «регіоналами» стабільності, штучно перетворювалися на «ворогів держави». Точніше кажучи, ворогів однієї людини, яка й вважала себе державою.Завданням російських депутатів, скоріш за все, стане проведення інформаційно-розвідувальних дій. Ніяких рішень, звичайно, вони не прийматимуть. До того ж і кримська сторона теж не зацікавлена в загостренні ситуації. Зауважимо: голова комітету СНД Леонід Слуцький ще вчора говорив про спрощену процедуру видачі російських паспортів, тоді коли його «партнери» Цеков і Аксьонов мали намір провести фестиваль «Русское слово». Тобто ми маємо явну диспозицію: зовнішня геополітична повістка проти внутрішньої культурологічної «адженди». Це й зрозуміло. Київ вже не потерпить сепаратиських ігрищ, а сама по собі видача російських паспортів не вирішить головної проблеми кримської «еліти» - зберегти при собі не зовсім чесно нажиті капітали. Парадокс полягає в тому, що для них маленький шанс все ж таки є – якщо будуть запровадженні європейські правові нормативи. Але в такому разі потрібно розпрощатися з наробітками використовувати адміністративний і бюджетний ресурси задля власного збагачення.
Примітно інше: вже цього ранку Путін проводить зібрання Ради нацбезпеки РФ з «українського питання», а Державна Дума практично на офіційному рівні заявила, що не має наміру видавати російські паспорти українським громадянам. Це свідчить про те, що Москва пере форматує свої плани відносно Києва, але такі зміни будуть стосуватися тактики економічного та енергетичного тиску на нову українську еліту. Стратегічні плани Кремля, звичайно, не змінювюються, відновлення старої імперії в старих кордонах залишається головною геополітичною метою очільників російської держави.
Проблема лише в наявності відданих опричників з української сторони.